Весілля – це виняткове поєднання традицій та сучасних тенденцій. Ще з прадавніх часів, а радше від моменту, коли весілля міцно вкоренилося в життя європейців, весільна церемонія та вбрання молодят вже були наповнені найрізноманітнішою символікою. Можливо сучасну наречену надихнуть ті строї та ритуали, які проходила наречена в Римській імперії на початку нашої ери. В день, що передував весільній церемонії наречена укладала волосся та оздоблювала його червоною сіткою. Наступного дня, в день весілля, її голову прикрашали шістьма штучними косами та помаранчевою фатою (flammeum), яка закривала верхню частину обличчя. На фату наречена одягала вінок з квітів, з початку це були вербена та майоран, а потім мирт та помаранч. В християнській традиції скромна, біла фата стала невід’ємним атрибутом вбрання нареченої. Стрій нареченої складався з необлямованної на долі туніки, що підв’язувалася вовняною окрайкою на подвійний вузол. Наступними елементами весільного гардеробу були – шлюбний плащ, кольору шафрану та сандалі, підібрані до кольору плащу. Шию наречена оздоблювала намистом. А зараз повернімося до наших днів. На щастя, ми живемо у ΧΧΙ столітті, що надає нам неабияку можливість увічнення весільного свята, яку, певна річ, давньоримська наречена не мала в своєму розпорядженні. Фотографія. Мабуть кожен мав нагоду побачити в галереї, журналі або чиємусь альбомі фотографію, що виглядала особливо, чарівно, привертала увагу своєю непересічною красою та назавжди закарбовувалася в пам’яті. Такі враження дуже суб’єктивні, бо “хтось любить гори, а хтось віддає перевагу морю». Тим не менш варто знати кілька таємниць, що полегшують розуміння мистецтва фотографії. Про дві такі таємниці я хотіла би розповісти. Перша таємниця то світло. Протягом дня існує чарівна пора, за мить до присмерків, коли об’єкт фотографування огортається теплим, м’яким, золотавим світлом. Це найвдаліший час для фотографування. Фотографії зроблені у цій порі легко можуть стати ілюстрацію до казки. Подібні властивості притаманні світлу рано вранці, на світанку. Хоч тоді світло набуває більщ різкого та рожевого відтінку. Поза тим, треба рано вставати, тому я рішуче рекомендую захід сонця. Друга таємниця – це децентралізація композиції. Фотографуючи, більшість людей розташовують об’єкт фотографії в центрі, симетрично компонуючи кадр. Це не помилка, але значно обмежує творчі можливості. Внаслідок такого фокусування кадру, образ може вийти занадто статичним, та навіть нудним. В разі, якщо розташувати головний об’єкт фотографії трошки з боку, утворюється певна динаміка, що зацікавлює саме по собі. Композиція побудована на засаді «золотого перетину» має неперевершений ефект в фотографії. Адже ще «давні», визначаючи правила «золотого перетину» знали, що щось в цьому таки є, а хто, як не вони розумілися на прекрасному.
